• Головна
  • Сучасна
  • Інфекції, паразити
  • Цитомегаловірус - симптоми вірусного захворювання, різновиди, особливості перебігу та лікування цитомегалови

Цитомегаловірус - симптоми вірусного захворювання, різновиди, особливості перебігу та лікування цитомегалови


Цитомегаловірус - це досить поширене вірусне захворювання, яке, між тим, відомо далеко не кожному. Цитомегаловірус, симптоми та характерні ознаки якого визначаються передусім станом імунної системи, при нормальному стані може взагалі ніяк себе не проявляти, не роблячи при цьому ніякого шкідливого впливу на організм вірусоносія. Примітно, що в цьому випадку єдиною особливістю вірусоносія є можливість передачі цитомегаловірусної інфекції іншій людині.

Загальний опис


Цитомегаловірус насправді є родичем звичайного герпесу, бо входить до групи герпесвірусів, що включає в себе, крім герпесу і цитомегаловірусу, ще й таких два захворювання як інфекційний мононуклеоз і вітряна віспа. Наявність цитомегаловірусу наголошується в крові, спермі, сечі, вагінального слизу, а також у сльозах, що визначає можливість зараження ним допомогою тісного контакту з цими різновидами біологічних рідин.

Враховуючи той факт, що сльози людини у вкрай рідкісних випадках потрапляють в організм, в більшості своїй зараження відбувається при статевому контакті і навіть при поцілунку. Разом з тим важливо зазначити, що хоча цей вірус і вкрай поширений, особливо небезпечним інфекціям він все-таки не належить - для придбання даного вірусу необхідно вкрай інтенсивно і протягом тривалого часу намагатися змішувати власні рідини і рідини носія вірусу. Враховуючи такі особливості, перебільшувати небезпеку, яку являє собою цитомегаловірус, не потрібно, однак і нехтувати заходами безпеки також не слід.

Цитомегаловірус: основні різновиди захворювання




Тривалість перебігу розглянутого нами захворювання в латентному вигляді визначити дуже складно, тому неможливо визначити той момент, який відзначається в перебігу захворювання як початковий. Умовно ж його позначають в рамках проміжку одного-двох місяців. Що стосується різновидів цитомегаловірусу, то тут фахівцями виділяють такі можливі варіанти:

  • Вроджена цитомегаловірусна інфекція, симптоми якої виявляються здебільшого у вигляді збільшення селезінки і печінки. Крім цього небезпека захворювання полягає і в можливій жовтяниці, що виникає на тлі інфекції, крововиливом, що відбуваються у внутрішні органи. Подібні особливості перебігу призводять до порушень в роботі ЦНС, крім того, у жінок інфекція може спровокувати позаматкову вагітність або викидень.
  • Гостра цитомегаловірусна інфекція. В якості основних шляхів зараження тут визначається переважно статевий контакт, проте не виключено зараження при переливанні крові. Особливості симптоматики, як правило, мають схожість з проявами, властивими звичайній застуді, крім того, відзначається також збільшення слинних залоз і утворення на яснах і мовою білого нальоту.
  • Генералізована цитомегаловірусна інфекція. У цьому випадку прояви захворювання виражаються у формуванні запальних процесів в селезінці, нирках, надниркових, підшлункової залозі. Як правило, запальні процеси виникають унаслідок зниження імунітету, при цьому протягом їх протікає в комплексі з бактеріальною інфекцією.

Загальні симптоми цитомегаловірусної інфекції



Лікарська практика визначає три можливі варіанти, що характеризують протягом цитомегаловірусу, що, відповідно, визначає особливості його симптоматики. Зокрема виділяють наступні можливі варіанти перебігу:

  • Цитомегаловірусна інфекція, що виявляється при нормальному стані, характеризує роботу імунної системи. Тривалість латентного перебігу захворювання становить близько двох місяців. Симптоми цитомегаловірусної інфекції проявляються у формі гарячки, болю в м'язах і загальної слабкості. Крім цього відзначається також збільшення лімфовузлів. Як правило, захворювання в цьому випадку проходить саме, що стає можливим завдяки антитілам, вироблюваним самим організмом. Між тим, перебувати в ньому цитомегаловірус може досить довго, залишаючись протягом терміну знаходження в організмі в неактивному стані.
  • Цитомегаловірусна інфекція, що виявляється в момент ослаблення стану імунної системи організму. У цьому випадку мова йде про генералізованій формі, у відповідності з особливостями якої і виявляє себе захворювання. Зокрема симптоматики полягає в ураженні легень, печінки, підшлункової залози, нирок і очної сітківки. Зважаючи на особливості стану імунної системи, цитомегаловірусна інфекція проявляється у хворих ВІЛ-інфекцією, після трансплантації кісткового мозку або якого-небудь внутрішнього органу, а також у хворих захворюваннями, що мають лімфопроліферативний характер (лейкоз) і хворих з пухлинами, утворюваними за рахунок кровотворних клітин (гемобластози).
  • Вроджена цитомегаловірусна інфекція. Її прояви виникають на тлі внутрішньоутробного зараження, при виключенні викиднів. Захворюванню властива в цій формі симптоматика виражається в проявах недоношеності, що має на увазі під собою затримку в розвитку, а також проблеми з формуванням щелепи, слухом і зором. Відзначається також збільшення селезінки, нирок, печінки і деяких інших видів внутрішніх органів.

Цитомегаловірус: симптоми у чоловіків



Знаходиться цитомегаловірусна інфекція у чоловіків в організмі переважно в неактивній формі, а в якості основної причини, що викликала її активацію, може бути виділено зниження захисних сил, з чим стикається організм при стресових ситуаціях, нервовому виснаженні та при простудних захворюваннях.

Зупиняючись на симптоматиці цитомегаловірусу у чоловіків, можна виділити такі її прояви:

  • підвищення температури;
  • озноб;
  • головні болі;
  • набряклість слизових і носа;
  • збільшення лімфовузлів;
  • нежить;
  • шкірний висип;
  • запальні захворювання, що виникають у суглобах.

Як можна помітити, перераховані прояви схожі з проявами, отмечаемыми при ГРЗ. Між тим, важливо враховувати, що симптоми захворювання виникають лише через 1-2 місяці з моменту інфікування, тобто, після завершення інкубаційного періоду. Основна відмінність, за рахунок якого стає можливим відділення цього захворювання від застуди, полягає в тривалості властивих йому клінічних проявів. Так, симптоми цитомегаловірусу зберігаються протягом чотирьох-шести тижнів, в той час як ГРЗ традиційно триває не більше однієї-двох тижнів.

З моменту зараження хворий виступає в якості активного переносника вірусу, залишаючись ним протягом строку близько трьох років. Крім цього, деякі випадки вказують на те, що цитомегаловірус вражає і сечостатеві органи, що, в свою чергу, призводить до появи запальних захворювань в області органів сечостатевої системи і тканин яєчок. Актуальні ураження при цитомегаловирусе в цій галузі призводять до виникнення неприємних відчуттів при сечовипусканні.

Критичне падіння імунітету призводить до більшої вираженості цитомегаловірусу, що, в свою чергу, викликає пошкодження внутрішніх органів, а також розлади діяльності ЦНС, плеврит, пневмонію, міокардит, енцефаліт. Рідкісні випадки вказують на те, що наявність ряду інфекційних захворювань у пацієнта може призвести до того, що запальний процес стає причиною виникнення паралічу, що утворюється в тканинах головного мозку, це ж, відповідно, призводить до летального результату.

Як і в інших випадках, природний рівень сприйнятливості до розглянутої нами інфекції у чоловіків зокрема вкрай високий, при цьому безпосередньо інфекційний процес може протікати з різною симптоматикою. Між тим, знову ж таки, за умови нормального функціонування імунної системи течією захворювання не супроводжують будь-які виражені прояви. Цитомегаловірус в гострій формі протікає при актуальних імунодефіцитних фізіологічних станах, а також при наявності вродженої або придбаної різновиди імунодефіциту.

Цитомегаловірус і вагітність: симптоми



При вагітності цитомегаловірус може спровокувати серйозні порушення, що стосуються розвитку дитини або і зовсім призвести до загибелі плоду. Слід зауважити, ризик можливості передачі через плаценту інфекції вкрай високий.

Найсерйозніші наслідки відзначаються у разі первинного інфікування, якому піддається плід при попаданні збудника в материнський організм при виношуванні дитини вперше. Враховуючи цю особливість, ті жінки, у яких до зачаття антитіл до цитомегаловірусу в крові не було, повинні з особливою уважністю ставитися до власного здоров'я - в цьому випадку вони потрапляють в групу ризику.

Перед плануванням зачаття вкрай рекомендується пройти відповідне обстеження щодо наявності цитомегаловірусної інфекції у комплексі з обстеженнями, проведеними на герпес, токсоплазмоз і краснуху.

Можливість інфікування плода відзначається при наступних ситуаціях:

  • при зачатті (у разі наявності в чоловічому насіння збудника захворювання);
  • за допомогою плаценти або через плідні оболонки в період внутрішньоутробного розвитку;
  • при пологах під час проходження по родових шляхах немовляти.

Крім перерахованих ситуацій, зараження новонародженого можливо і при годуванні, що відбувається з причини наявності в материнському молоці вірусу. Примітно, що зараження дитини в період родової діяльності, а також протягом перших місяців його життя не настільки для нього небезпечно, як для плода в період внутрішньоутробного розвитку.

При інфікуванні плоду в ході перебігу вагітності відзначається можливість прийняття різних напрямків розвитком патологічного процесу. Деякі випадки вказують на те, що цитомегаловірус може не викликати якоїсь симптоматики, відповідно, ніяк не впливаючи на стан здоров'я дитини. Це, в свою чергу, значно збільшує шанси на те, що дитина народиться здоровою.

Буває і так, що у таких дітей відзначається при народженні низьку вагу, що, між тим, не несе за собою особливих наслідків - вже через деякий час в більшості випадків і вага, і рівень розвитку дітей приходять до показників їх однолітків. Частина дітей, у відповідності з рядом показників, може відставати в розвитку. Новонароджені, таким чином, стають, як і основна більшість людей, пасивними носіями цитомегаловірусної інфекції.

У випадку з внутрішньоутробним зараженням цитомегаловірусною інфекцією плода в результаті розвитку інфекційного процесу може настати його загибель, зокрема такий прогноз набуває актуальності на ранніх термінах перебігу вагітності (до 12 тижнів). Якщо ж плід виживає (що в основному відбувається у разі зараження в момент більш пізнього строку, ніж строку, визначеного критичним для зараження), то дитина народжується вже з цитомегаловірусною інфекцією вродженого типу. Прояви її симптоматики відзначаються відразу, або ж вона стає помітною до другого-п'ятого років життя.

Якщо захворювання проявляється відразу, то для нього характерно протягом комплексі з низкою вад розвитку у вигляді недорозвиненості головного мозку, його водянки, а також у вигляді захворювань печінки і селезінки (гепатит, жовтяниця, збільшення в розмірах печінки). Крім цього немовля може мати вроджені каліцтва, актуальність для нього набуває порок серця, можливість розвитку глухоти, м'язової слабкості, ДЦП, епілепсії. Можливим стає ризик діагностування у дитини затримки в рівні психічного розвитку.

Що стосується можливості прояву симптоматики, властивої цитомегаловірусу в більш пізньому віці, то наслідки зараження при вагітності проявляються в цьому випадку у вигляді втрати слуху, сліпоти, загальмованою мови, психомоторних порушень і відставання в розумовому розвитку. Зважаючи на тяжкість наслідків, які можуть бути спровоковані інфікуванням даним вірусом, його поява при виношуванні дитини може виступати в якості показання до штучного переривання вагітності.

Прийняття остаточного рішення в цьому питанні здійснюється лікарем на підставі обліку результатів, отриманих при УЗД, вірусологічне обстеження, а також при обліку актуальних скарг пацієнтки.

Як ми вже відзначили, найважчі наслідки при інфікуванні плоду цитомегаловірусною інфекцією відзначаються практично виключно лише в разі первинного зараження збудником матері в ході перебігу вагітності. В організмі жінки тільки в цьому випадку немає антитіл, що перешкоджають патогенного впливу вірусу. Таким чином, в неослабленном своєму стані цитомегаловірус без будь-яких перешкод проникає до плоду через плаценту. Слід зазначити, що ймовірність можливого зараження плоду дорівнює 50% в розглянутому випадку.

Недопущення первинного зараження можливе при максимальному обмеженні контактування зі значною кількістю людей, особливо з дітьми, у яких, при наявності вірусу, його виділення в навколишнє середовище відбувається до настання віку п'яти років. Наявність в організмі вагітної антитіл визначає можливість загострення захворювання у разі зниження імунітету, а також у разі наявності супутнього типу патологій і вживання деяких медпрепаратів, дія яких пригнічує захисні сили, властиві організму.

Тепер зупинимося на симптоматиці. Цитомегаловірус, симптоми у жінок при вагітності якого протікають за аналогією з симптомами грипу, виражається, відповідно, незначне підвищення температури, загальну слабкість. Важливо відмітити також і те, що в більшості своїй перебіг інфекційного процесу може характеризуватися повною відсутністю симптомів, а виявлення вірусу відбувається лише в результаті проведення відповідних лабораторних досліджень. Для точної постановки діагнозу потрібно провести дослідження крові на наявність внутрішньоутробних інфекцій.

Лікування вагітної жінки з виявленою у неї гострим цитомегаловірусом або при актуальності первинного зараження передбачає необхідність у використанні противірусних медпрепаратів, а також імуномодуляторів.

Примітно, що своєчасне лікування визначає можливість зниження до мінімуму ризику внутрішньоутробного розвитку плода. У разі ж, якщо вагітна жінка виступає в якості вірусоносія, лікування не проводиться. Єдине, що може порекомендувати лікар в цьому випадку - це уважне ставлення матері до власного імунітету, і, відповідно, підтримання його на відповідному рівні. При народженні дитини з вродженою формою цитомегалії рекомендується відкласти планування наступної вагітності на термін близько двох років.

Цитомегаловірус: симптоми у дітей



В якості причини, що провокує виникнення у дітей цитомегаловірусної інфекції, виступає зараження їх в процесі внутрішньоутробного розвитку за допомогою плаценти. При інфікуванні на терміні до 12 тижня, як ми вже зазначили, великий ризик загибелі плоду, а якщо зараження відбувається на більш пізньому терміні, то плід виживає, проте спостерігаються певні порушення в його розвитку.

Лише близько 17% із загального числа заражених дітей відчуває різну симптоматику, відповідну цитомегаловірусної інфекції. Цитомегаловірусна інфекція у дітей, симптоми якої виявляються у вигляді жовтяниці, збільшення внутрішніх органів у розмірах (селезінка, печінка), зниження гемоглобіну і зміни складу крові на біохімічному рівні, у важких формах свого перебігу може спровокувати порушення в ЦНС. Крім цього, як нами вже було зазначено раніше, можуть розвиватися ураження слухового апарату й очей.

У частих випадках відзначається поява рясного висипання у дітей вже протягом перших годин (діб) з моменту народження при наявності у них інфекції. Зачіпає вона шкірні покриви в області тулуба, обличчя, ніг і рук. Крім того, цитомегаловірус, симптоми у дитини при якому нерідко супроводжуються крововиливами під шкіру або слизові оболонки, нерідко супроводжується і кровоточивістю пупкової ранки поряд з виявленням в калі крові.

Ураження головного мозку призводить до тремтіння ручок і до судом, відзначається підвищена сонливість. Цитомегаловірусна інфекція, симптоми якої також при вродженій її формі проявляються у вигляді порушення зору або повної його втрати, може протікати і в комплексі з відставанням у розвитку.

При наявності у матері на момент народження малюка гострої форми цитомегаловірусу, проводиться дослідження крові на предмет наявності в ній антитіл щодо збудника, що робиться протягом перших тижнів/місяців життя. Визначення при лабораторному діагностуванні наявності цитомегаловірусної інфекції не вказує на неминучість розвитку гострої форми цього захворювання.

Між тим, це може бути одночасно і підставою для появи занепокоєння, тому що в значній мірі підвищується ймовірність виникнення пізніх проявів, властивих інфекційного процесу. Враховуючи цю особливість, малюкам в даній ситуації вимагається постійне спостереження фахівців, що дозволить на ранніх стадіях виявити відповідну симптоматику захворювання, а також провести необхідне лікування

Іноді буває й так, що перші симптоми цитомегаловірусу проявляються до третього-п'ятого років життя. Крім цього доведено, що передача інфекції відбувається і в середовищі дошкільних колективів, що відбувається через слину.

У дітей симптоми цитомегаловірусної інфекції схожі з проявами ГРЗ, що виражається в наступному:

  • підвищення температури;
  • збільшення лімфовузлів;
  • нежить;
  • озноб;
  • підвищена сонливість.

У ряді випадків відзначається можливість розвитку захворювання аж до запалення легенів, крім того, актуальними стають і захворювання ендокринного характеру (гіпофіз, надниркові залози), захворювання ШКТ. При прихованому перебігу хвороби відсутні порушення імунної системи, при цьому воно досить поширене і, як показує практика, для здоров'я дитини в цьому випадку ніяких загроз немає.

Діагностування цитомегаловірусу



Діагностування захворювання проводиться за допомогою ряду специфічних досліджень, орієнтованих на виявлення даного вірусу. Сюди входять не тільки лише лабораторні методи, але також і вивчення клінічних особливостей:

  • Культуральний посів. З його допомогою визначається можливість виявлення вірусу у взятих зразках слини, сперми, крові, сечі, загального мазка. Тут не тільки виявляється актуальність наявності вірусу, але і складається комплексна картина, яка вказує на його активність. Крім того, за рахунок проведення цього аналізу стає зрозуміло, наскільки ефективна використовувана проти дії вірусу терапія.
  • Світлова мікроскопія. За допомогою даного методу з використанням в ньому мікроскопа є можливість виявлення гігантських клітин цитомегаловірусу, які мають специфічного типу внутриядерными включеннями.
  • ІФА. Даний метод ґрунтується на виявленні антитіл до цитомегаловірусної інфекції. При імунодефіциті його не використовують, бо, як це стан виключає можливість вироблення антитіл.
  • Діагностика ДНК. Тканини організму досліджуються на предмет виявлення ДНК даного вірусу. Є можливість отримання виключно лише інформації щодо наявності вірусу в організмі, однак, за винятком інформації, яка стосується його активності.

Враховуючи безліч різних форм, у яких може перебувати в організмі цитомегаловірус, постановка діагнозу передбачає застосування сукупності різних методик, оскільки використання лише одного з методів дослідження для постановки точного діагнозу недостатньо.

Лікування цитомегаловіруса



На сьогоднішній день методу лікування, з допомогою якого повністю усувається з організму цитомегаловірус, не існує. При нормальному стані імунної системи і відсутність активності з боку вірусу, лікування, як такого, не потрібно.

У разі виявлення в організмі цитомегаловірусної інфекції, в обов'язковому порядку застосовувати антивірусну терапію не потрібно. Більш того, ефективність застосування в комплексі з нею иммунотерапевтических препаратів не доведена, як, втім, і ефективність застосування противірусної терапії при наявності вродженої інфекції.

Курс лікування потрібно в обов'язковому порядку при наступних станах:

  • гепатит;
  • розлади слухових і зорових органів;
  • пневмонія;
  • енцефаліт;
  • жовтяниця, крововиливи і недоношеність (у разі вродженої форми цитомегаловірусу).

Лікування, як правило, передбачає використання препаратів у вигляді свічок (віферон), а також ряду противірусних препаратів. Тривалість прийому, як і дозування, визначаються виходячи з індивідуальних особливостей та стану хворого.

Для діагностування цитомегаловірусу на підставі наявності відповідної симптоматики необхідно звернутися до венеролога або до дерматовенеролога.

Якщо Ви вважаєте, що у вас Цитомегаловірус і характерні для цього захворювання симптоми, то вам допоможе лікар дерматовенеролог.

Також пропонуємо скористатися нашим сервісом діагностики захворювань онлайн, який на основі введених симптомів підбирає ймовірні захворювання.

Інші статті про Інфекції та паразитов: