Гіпертиреоз


Гіпертиреозом називається загальний стан здоров'я, коли під дією яких-небудь причин відбувається посилення функцій щитовидної залози та збільшення нею вироблення тиреоїдних гормонів.

 

Значно частіше розвиток гіпертиреозу обумовлюється наявністю у хворого дифузного токсичного зобу (до 80% всіх випадків). В інших випадках причинами розвитку гіпертиреозу є: велике надходження в організм хворого препаратів йоду, аутоімунний тиреоїдит, аденома гіпофіза, токсична аденома Пламмера.

Симптоми


Гіпертиреоз призводить до порушень жирового обміну в організмі хворого, порушує діяльність серцево судинної системи та шлунково-кишкового тракту, а також порушує функції та інших залоз внутрішньої секреції. При розвитку гіпертиреозу хворі зазвичай пред'являють такі скарги:

  • Розлади з боку нервової системи, що проявляється плаксивістю, дратівливістю, метушливістю, порушеннями сну;
  • Підвищена пітливість тіла, часті припливи жару;
  • Прискорене серцебиття;
  • Почастішання стільця;
  • Тремтіння рук, ніг;
  • Схуднення;
  • Зниження тонусу м'язів;
  • Поступовий розвиток витрішкуватість.

Існує три ступеня гіпертиреозу. Легкий ступінь виявляється малим зниженням ваги, частота серцевих скорочень не перевищує 100 ударів в 1 хвилину. Серцевий ритм залишається в нормі. З боку інших залоз внутрішньої секреції яких порушень не виявляється.

При гіпертиреозі середнього ступеня хворі відзначають нез'ясовне іншими причинами схуднення. Частота серцевих скорочень утворює від 100 до 120 ударів на хвилину, періодично з'являються різні порушення серцевого ритму. У багатьох хворих відзначаються проноси. Потроху прогресує недостатність надниркових залоз.

Важкий гіпертиреоз розвивається в результаті відсутності своєчасного лікування і характеризується тяжкими порушеннями функцій внутрішніх органів, інших залоз внутрішньої секреції.

Наслідки




Одним з найбільш грізних ускладнень гіпертиреозу є розвиток тиреотоксичного кризу. Цей криз ще називається базедової або гіпертиреоїдних комою. Дане ускладнення може з'являтися не тільки при важких стадіях гіпертиреозу, але і при середніх. Викликати розвиток тиреотоксичного кризу на тлі гіпертиреозу можуть різні фактори: оперативні втручання (особливо на щитовидній залозі), недостатня медикаментозна терапія основного захворювання, кожні захворювання внутрішніх органів, інфекції. Першими симптомами тиреотоксичного кризу є швидке збільшення температури тіла, що супроводжується збудженням хворого. Збудження вельми швидко проходить, і хворі стають фактично нерухомими. Розвиваються сильна блювота і пронос, що призводить до зневоднення організму. Відбувається швидке падіння артеріального тиску. При відсутності своєчасної допомоги хворі втрачають свідомість, у них наростає серцево-судинна недостатність, здатна привести до летального результату.

При гіпертиреозі порушується і функція статевих залоз, що призводить до різних порушень менструального циклу у жінок і пониженню потенції у чоловіків. Гіпертиреоз - одна з причин безпліддя.

Методи лікування і ймовірні ускладнення



В даний час гіпертиреоз лікується одним з трьох методів: медикаментозна терапія, оперативне втручання або лікування із застосуванням радіоактивного йоду. У лікування гіпертиреозу велику роль відіграють і вірне харчування, дотримання хворим режиму дня, фізіотерапевтичне та санаторно-курортне лікування.

Всі хворі з показниками гіпертиреозу повинні перебувати під систематичним спостереженням доктора-ендокринолога. Адекватна і систематична терапія дозволяє швидко повернути порушені функції організму, не допустити розвитку ураження внутрішніх органів, а також тиреотоксичного кризу.

Вибір методу лікування здійснюється лікарем, з урахуванням всіх особливостей захворювання і стану здоров'я хворого (переносимість застосовуваних медикаментів, супутні хвороби, причина гіпертиреозу і т.д.).

Для консервативного лікування гіпертиреозу використовують лікарські препарати, які зменшують вироблення гормонів щитовидною залозою. Зазвичай для цих цілей використовуються лікарські засоби, що перешкоджають захопленню йоду клітинами щитовидної залози. А адже цей елемент потрібен для синтезу тиреоїдних гормонів Т3 і Т4. Під впливом консервативного лікування відбувається поступове зниження гормональної активності щитовидної залози.

Хірургічне лікування зазвичай проводиться за наявності вузла в тканині щитовидної залози або розростання якогось її ділянки, що спричиняє збільшення гормональної секреції. Після видалення цих утворень зазвичай гормональний статус хворого нормалізується. Але якщо під час хірургічного втручання докторам потрібно буде видалити більшу частину щитовидної залози, то може розвинутися гіпотиреоз (стан зворотне гіпертиреозу, при якому відбувається зниження вироблення гормонів щитовидної залозою). При гіпотиреозі хворому призначається довічна замісна терапія препаратами щитовидної залози.

Радіойодтерапією являє собою метод лікування, при якому хворому з гіпертиреозом призначаються препарати, що містять радіоактивний йод. Потрапивши в організм, радіоактивні ізотопи йоду з током крові надходять до тканин щитовидної залози, і діяльно захоплюється її клітинами, завдаючи їм пошкодження. В результаті цього відбувається поступова загибель частини клітин щитовидної залози, нормалізуються її розміри і функції. Зазвичай радіоактивний йод дається хворому одноразово. Але іноді спостерігаються ситуації, коли лікування радіоактивним йодом не призводить до повного купіруванню ознак гіпертиреозу. У таких ситуаціях лікар може призначити проведення медикаментозного лікування або повторний курс радіойодтерапією. Лікування радіоактивним йодом зазвичай добре переноситься хворими. Найбільш нерідке ускладнення - розвиток гіпотиреозу через пару місяців після закінчення лікування.

Інші статті по Ендокринології: